Серед її пам’ятей є одна зі смаком зубної пасти.
Після неї дихається свіжо і терпкувато…
І приходить квітень, щоби трохи тих снів украсти.
Тих, що сплять із нею, а їх небагато.
Їх трохи...
І він озивається в ній так раптово.
Той березень зі всіма його звуками, кольорами всіма.
Він змінює тембр.
Вона згадує кожне слово.
І навіть ті, що їх в мові давно нема.
Вона засипає...
Щастю достатньо одної любові і декількох вір.
Осені – кілька днів і з десяток зимових знамен.
Щоби зустріти сніг, треба вийти хоча би надвір.
Щоби тебе – проказати мільйони чужих імен....
Ті наші зими
стали чужими
і захотілось тепла
одиноке мовчання
і вуста на прощання
зустрілися два на два…
у холодній квартирі
неначе у тирі
я поцілю у тебе
словами
і стомлені...
розумієш, це як ніби все починати з початку?
немовби знову невпевнено вчитись ходити,
шукати літери імені у дитячій абетці,
чи задумливо рахувати на пальцях години.
розумієш, тут,...
здається, суцільні деталі…
нічого складного, ніяких обмежень
це просто приходить
ти просто звикаєш
без жодної логіки, без зайвої репліки
немає прогнозів, спланованих графіків
це...
люди, яких ми знаємо
обличчя, які пішли
історії наші вкрадені
невідомо коли і ким
спогади наші крутяться
вітром сторіч німих
саме важливе губиться
а циклічність — це й є наш...
пробач, за слова, що магнітом припали до серця
пробач, за слова, що навічно зі мною зостались
пробач, що жива світлом твоїм щоденним
пробач, що слабка, бути з тобою відвертою
бо нашу...
ти час у безмірі годин
ти забираєш непотрібне
ти голос стомлених судин,
що ллється в грозах безгомінних
ти мій шматок земних страждань,
мороки днів, буденних урвищ
ти кисень...
ці звуки завмерли, ці рими нестерпні
ці ігри в слова вилітають крізь розбите вікно
ці сутички марні, ці вбивства безкарні
ці кодекси честі загрузли по вуха в багно
ці краплі від болю,...
коли ти приходиш, цей дім переповнює спокій
коли ти зникаєш, простір втрачає свій сенс
натомість я залишаюся поміж порожніх утопій
і прошу надалі не ідентифікувати моїх імен
мить...
ти ж знаєш, я більше цього не боюсь
ти ж знаєш…
ловлю силу днів тепер я за двох
ловлю і тримаю…
поночі приходиш примарою в сни
а ранки вбивають без зброї
ти все пояснила, неначе,...
ми знаємо що таке бути безжальними
думати масово
вірити в марення
також на два все спроможні помножити
щоб не до зменшення
що часто тривожить нас
ми знаємо як виглядає сьогодні...
давай розфарбуємо ось цю Chanel.
вона ж не Chanel – всього лиш підробка.
давай замаскуємо «модну» панель,
і десь заллємо фабричну бездонність.
давай розфарбуємо «нещастя» кота,
адже...
22:15 – змовк годинник на твоєму пероні
ти сьогодні приходив, і знову її там шукав
слова не говорять, мої слова не говорять
вони просто мовчать, про тебе вчергове мовчать
ось забрали...
не впасти
сьогодні потрібно просто триматись
перестати чекати зупинки серцебиття
не впасти
нам просто потрібно забути про слово «здатись»
нам просто потрібно міцніше триматись
місяць...
срібляста алея невимитих вулиць
сьогодні тобі залишатися тут
незримо тривало й глибинно-відчутно
ти ловиш в тенета серце моє
не знаю непевна не можу спинитись
колись десь вже чули...
корабель твій корабель
він сьогодні прийшов так невчасно
звук води що манить до скель
і мелодії втрачених вальсів
зфантазуй намалюй збережи
не зламай не зітри не розрізуй...
і день
і ти
можливість
чорно-білі полотна картин
і світ
і час
квапливість
п'янкий аромат цих лип
і погляд
і сміх
миттєвість
краплина дощових розмов
і рух...
поглянь.
поглянь, іще хоч раз, ось так,
як було зараз.
поглянь і доторкнися знову до душі.
такі прозорі погляди не гаснуть.
вони навік лишаються в тобі.
відкрий.
відкрий, у тих...
коли ми навчимося слухати
і чути не лише себе?
здається ми «вміємо» думати
але так дратують лапки
на сторінці ховається оповідь
у розмові ховається суть
збагнути не лише...
у нас є шанс – один
у нас є день – сьогодні
у нас є сила йти
хоч відчаю й безодня
ми пройдемо цей туман
ми зламаємо цю перепону
чергова поразка це знак –
покращити критерій...
ні не в ідеали
ні не до завтра
безлюдні квартали
безслівна гра в правду
що нищить – породжує
що манить – знецінює
холодні дороги
розсипані мрії
ні не вночі
ні не з тобою...
у дурницях ховаються істини
ви не думали про це зокрема?
наша вічність у днях заколисана
ну а спокій – у вічних піснях
і у чому таємниця зустрічей
і перетинів і шляхів?
наше завтра...
два серця жили у окремих кімнатах
спокійно і тихо чекали гостей
дав серця бродили у схожому напрямку
туди і суди туди і назад
і кожного дня життєві їх зміни
приносили нових гостей й...
до останньої весни а можливо до першого літа
я твій промінь шукатиму не від цього – від іншого світу
час годинами міряє акустику серцевих ритмів
я сховаю тебе чим подалі від епітетів диких...
12 вересня мистецьке об’єднання «Поверх буденності» зібралося на літературник-експеримент «Питання часу» : молоді поети читали власні вірші просто всередині імпровізованого циферблату, ділилися...